[parksanii]

Дуже вразило....

Ліна Костенко - Страшні слова, коли вони мовчать

Ліна Костенко
Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.


Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!


Все. повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Щось я зовсім розкисла останнім часом. "Старий і море", від якого я півтори години ревіла, не в змозі заспокоїтися...

@темы: я